В останні місяці Європа зазнала низки серйозних проблем. Британія приймає рішення і виходить зі складу ЄС. Італійські виборці категорично відкидають введення ключових реформ для успішного розвитку ЄС в цілому. Крім того на національні вибори в Нідерландах, Франції, Німеччині та, можливо, в Італії, Росія так чи інакше буде намагатись вплинути – попереджає нас віце-президент США Джо Байден.

Тим часом зростання націоналістичних партій – зліва і справа – загрожує поверненням на 70 років назад, і всі плоди роботи ЄС будуть стерті. Порятунок Греції теж знаходиться під загрозою руйнування. І на фоні всіх загальних проблем євро вже не викликає такої довіри як раніше.
“Валюта може варіювати в певних межах, але якщо не вирішити нагальні проблеми, з часом падіння є неминучим”, – прокоментував ситуацію ЄС  Отар Іссінг, перший головний економіст Європейського центрального банку.
Генеральний директор JP Morgan (JPM) Джеймі Діміон теж прокоментував ситуацію в ЄС інформаційному ресурсу Bloomberg:” Союз може на пережити виходу Британії. І я говорю це з поваги до європейського народу, але їм доведеться змінюватись і шукати нові вирішення проблем.»
Але що ж потрібно змінити? ЄС досі не дійшов консенсусу.

Мартін Шульц, провідний німецький соціал-демократичний політик, пристрасно відстоює захист первісної місії блоку: запобігти черговому конфлікту на континенті, який зазнав війни. “Більш ніж коли-небудь, у ХХІ столітті ми потребуємо все більш тісної співпавпраці громадян”, – сказав він.
Марк Рут, прем’єр-міністр Нідерландів, відкинув позицію Шульца, заявивши, що концепція все більш тісної співпраці вже майже 30 років не є актуальною, навпаки вона все більше заганяє ЄС в кризові часи.
За словами прем’єра, влада повинна зосередити свою увагу на досягненні практичних результатів для відновлення зв’язку з її громадянами. Рут обргрунтував позицію права на більшу самостійність тим, що Нідерланди систематично реорганізували свою економіку та вводили необхідні реформи на відміну від Франції та Італії.

Конфлікт відображає розбіжності між багатими північноєвропейськими народами та тими, хто живе на півдні, де державні фінансові питання знаходяться в підвішеному стані, а проблема безробіття серед молоді залишається невирішеною.
Рут стверджував, що цього року можна було б досягти значного прогресу. Але реформаторів не обирають, адже вони несуть зміну стабільності політичної системи. До прикладу в Італії Маттео Рензі пішов у відставку з посади прем’єр-міністра, після того, як виборці відхилили реформи, які він відстоював.

Нгай Вудс, декан Blavatnik School of Government at Oxford, заявила, що було б нереалістично очікувати радикальних змін, особливо після того, як Польща та Угорщина, вже порушували норми ЄС.
“Криза єврозони дійсно розбила ЄС на кредиторів та боржників, і знищила певну солідарність та рівність, яка раніше об’єднувала”, – прокоментувала Нгай Вудс.
Основна група країн ЄС може продовжувати подальшу інтеграцію, але більшість йде своїм легким адаптованим шляхом реформ, розчаровуючи країни-донори.

У Давосі дійшли до консенсусу лише в одному: Європа повинна змінитися і швидко. Франц Тиммерманс, голландський політик, яким був першим віце-президентом Європейської комісії, підсумував: “Ми або готуємось до майбутнього, або втрачаємо актуальність”.
Тож очікуємо змін. Змін, котрі так чи інакше будуть відображатись на фондовому ринку Європи.